Вихователю про дитину з розладом аутистичного спектру

Вітаю!

У висновку ІРЦ написано, що я розвиваюся не так, як інші діти, але я буду ходити у вашу групу. Мої батьки вам уже сказали, що в мене - аутизм (РАС - розлад аутичного спектра). Це означає, що в мене є порушення в соціальній комунікації, моя поведінка - обмежена і повторювана. Нове приймати мені дуже складно.

Давайте познайомимося ближче.

Поради та ідеї, які допоможуть мені познайомитися й адаптуватися:

На першій зустрічі я поводжуся гірше, ніж зазвичай. Усі дорослі хочуть, щоб дитина на першій зустрічі показала себе з найкращого боку. А для всіх дітей перша зустріч викликає багато хвилювань. Для мене - це справжнє випробування. Незнайоме оточення, нові люди й правила, все це я приймаю важче, ніж інші діти.

Знайомство зі мною пройде інакше, ніж з іншими дітьми, тому що знайомство з усім новим для мене складність. Мені буде комфортніше, якщо в мене в руках буде моя улюблена іграшка або предмет. Навколо якомога менше нового (звуків, іграшок і людей), тільки ви, мама і я. А ще важливо, щоб ви були обережнішими і стриманішими, ніж зазвичай. Я ціную більшу дистанцію і невелику увагу до себе. Тоді, я швидше розслабляюся і звикаю до людей.

Я буду поступово знайомитися з групою, дорослими й дітьми. Перші кілька разів я краще прийду, коли інші діти вже в групі. Посиджу, послухаю, звикну. Я побуду на лавочці в роздягальні, не квапте мене. Потім я почну заходити в групу і буду знайомитися з обстановкою в ній і дітьми.

Мені важливо знати, де знаходяться умивальник, туалет і спальня, і мати свої шафку, стіл, стілець, ліжечко. Покажіть мені їх. Нехай мій стіл, шафа і ліжко будуть з краю, а не серед дітей і на них буде моє фото. Так я точно знатиму, що це Моє і почуватимуся безпечно.

Поради та ідеї, які допоможуть мені стати справлятися з перенапруженням і запобігати істерикам:

Я завжди буду дитиною з особливостями поведінки. Якісь соціальні норми й правила засвою, але якісь особливості моєї поведінки залишаться і ви до них звикнете. Я буду іноді розгойдуватися і видавати дивні звуки. Гратиму так, як я люблю, тому що моя гра - це задоволення. Якщо намагатися заборонити все, мені буде дуже складно і це може призвести до істерики.

Мої істерики можуть бути несподіваними. За моєю поведінкою може бути не видно, що я засмучена або серджуся, тому ти не зрозумієш, як давно псується мій настрій, ти побачиш тільки фінальний акорд. Істерику. Ось деякі ідеї, які допоможуть її уникнути.

Усі діти можуть вередувати аби отримати іграшку, яку хочуть. Але в моєму світі є мега важливі для мене речі. Моя мама знає і розповість, що мені дуже важливо і я не можу чекати зовсім, а коли я можу справлятися і приймати правила. Наприклад, мій світ руйнується, коли я бачу гойдалку і не можу на ній погойдатися. Попросіть дітей поступитися мені. Вони так навчаться піклуватися про інших людей. В інших справах я зможу трохи почекати і з часом прийняти загальні правила.

Покажіть мені місце, де я зможу усамітнюватися, коли мені буде важко. Дозвольте мені використовувати це місце для відновлення стільки разів, скільки потрібно. Іноді це роблять у спальні. Кладуть мат або використовують моє ліжечко. Іноді роблять куточок для відпочинку в ігровій. Важливо, щоб вона була з краю біля стінки. Там кладуть ковдру, щоб я могла сховатися. Якщо вона буде важка, це буде круто. Вона заспокоює мене набагато краще. Дозвольте брати не більше однієї іграшки в це місце. Я повертатимуся в загальну кімнату, щоб погратися.

Навіть звикнувши до звуків, я все одно буду втомлюватися від них набагато швидше, ніж інші діти. Я буду користуватися навушниками. Допомагайте мені їх вдягнути, якщо побачите, що я розгойдуюся, б'ю себе по вухах і збираюся влаштувати істерику. Згодом я надягатиму навушники сама.

Поради та ідеї, як допомогти мені в розвитку та навчанні.

Я вже давно вчуся, ходжу на заняття до психолога та логопеда і багато чому вже навчилася. Мої батьки знають, які способи і секрети працюють зі мною добре. Розпитайте їх детально і в нас теж буде виходити.

Я розумію картинки, краще ніж мову. Використовуйте додаткові засоби комунікації (картинки), щоб спілкуватися і навчати нового.

Щоб навчиться нового, мені потрібно зробити це кілька разів. Усі діти вчаться, наслідуючи, копіюючи дорослим і один одному. Я вчуся не так. Буває, що потрібно зробити нову дію кілька разів моєю рукою, щоб я зрозуміла, що потрібно. Іноді вистачить однієї спроби зробити моєю рукою, а буває, що достатньо підказки словом. Рука в руці - це теж підказка.

Використовуйте мінімальну підказку. Тобто спочатку спробуйте словесну, а потім більш інтенсивну (робити моєю рукою). Один момент: пам'ятайте, я насторожена до дотиків, тому не робіть це не познайомившись зі мною добре. Коли я з вами "подружуся" і впізнаю ваші руки, я буду приймати допомогу.

Мені потрібна допомога в перемиканні та привнесення в гру нових деталей. Якщо я зациклююсь на чомусь це погано. Тоді я не розвиваюся. Я люблю крутити колесо, додавайте в цю гру корисні ідеї: швидко крутиться, повільно, зупинилося. І чим далі, тим більше елементів можна додати в таку гру.

Дозвольте мені брати участь у святах. Я не люблю гучну музику, я зможу спостерігати за дітьми, іноді навіть у навушниках. Не ізолюйте мене, з часом я звикну. Я зможу вивчити і розповісти досить довгий віршик, або повторювати рухи в танці.

Звертайте увагу на мої сильні сторони і таланти. Я дуже уважна і чудово запам'ятовую. Я можу знаходити відмінності в картинках і розповісти де яка геометрична фігура. Запитуйте мене про це.

Мій розвиток - це не тільки ваша відповідальність, мій вихователь. У мене є ІПР і там вказані фахівці та заняття, які мені потрібні. Зі мною займаються психолог і логопед. У них є спеціальні знання. З ними можете обговорювати і радитися! Разом ви зможете набагато більше, ніж окремо.

Поради та ідеї, як познайомитися з дітьми в групі.

Ваші коментарі вголос, допомагають нам розуміти один одного і мені саму себе. Інші діти не зрозумілі для мене, а я незрозуміла іншим дітям. Ви пояснюєте мені правила, а їм потрібно пояснювати мою поведінку. Чому я іноді затуляю вуха, чому граю іншими способами, чому я махаю руками. Наприклад, коли я починаю поводитися дивно, скажи вголос про це: "Ти махаєш руками, бо тобі весело" або "Тут голосно, я допоможу тобі вдягнути навушники", "Ти втомилася, тобі треба відпочити".

Моя гра ніколи не стане схожою на ігри інших дітей. Ми можемо грати різними способами. Усі діти грають один з одним у рольові ігри. Дівчата грають "у перукарню", уявляючи себе дорослими майстрами. А я отримую задоволення від дотику до волосся ляльки і засмучуюся, якщо воно плутається. Хлопчаки грають у машинки, уявляють себе водіями і супергероями. А я люблю дивитися, як крутяться колеса.

Розкажіть на перших батьківських зборах про те, що я ходитиму в нашу групу. Батьки інших дітей спочатку можуть бути проти, бо можуть боятися того, що я буду непередбачуваною і навчу дітей погано поводитися. Мої батьки розкажуть про мене, мої захоплення, складнощі і про мій діагноз теж. Вони говорять простими словами, знають головне і можуть поділитися з іншими. Коли батьки розкажуть про мене, інші мами й тата вважатимуть мене просто дитиною, а не якоюсь небезпекою.

У садку я зможу навчитися простих, але дуже важливих для життя речей. Ви можете подумати, навіщо мені потрібен дитячий садок, якщо для мене це так важко? Я, як і всі, буду жити у світі людей і мені важливо навчитися справлятися зі складнощами та спілкуватися. Ділитися з іншими дітьми, або навпаки наполягати. Перебувати в галасливих місцях, бути без мами, звертатися по допомогу і демонструвати успіхи, говорити з різними людьми, одягатися, їсти і багато іншого. Діти вчаться легше в маленькому віці, тому мені важливо отримати цей досвід у садку. А ще я можу зустріти чуйних і терплячих людей, які зрозуміють, що я багато можу, що іноді мені складно і що потрібна допомога. Після такої зустрічі мені набагато легше повірити іншим незнайомим людям і захочеться нових знайомств.

З усім цим досвідом я потім піду в доросле життя!

Маленька післямова:)

Дуже може бути, що в нашій групі опиниться дитина зі схожими складнощами, але її мама не скаже, що в неї РАС. Може вона сама не знає про це. А можливо, їй важко говорити. Тобі не варто говорити мамі в лоб про труднощі й називати діагноз. Але мої підказки допоможуть і в спілкуванні з цією дитиною теж. І це здорово.